Крапля океану містить у собі склад всього океану

Зараз ми ніби зависли між світами. Свідомість живе у світах вищих, принаймні, у багатьох вона спрямована туди, а тіло живе тут у 3Д-реальності, яка повільно, болісно і неповоротко все ж таки підштовхує нас у наступну мірність. Відомо, що свідомість – як будь-яка тонка матерія – завжди змінюється набагато швидше, ніж форма, яка створена щільною матерією. І тому наші внутрішні стани часто відчуваються більшою чи меншою мірою болючими: ми вже не тут, але ще не там, і ми ніби зависаємо між мірностями у стані прострації. Душа, яка знає себе у світах високих, усім єством своїм прагне туди, до підйому і польоту, і утримання її тілом усвідомлюється станом болісним.

Йому це потрібне. Адже Абсолютне може пізнати себе лише через відносне – через нас; Він є Велике Ніщо, проте з неймовірною для нашого розуму потенційністю. Ось ми якраз тут, у Матерії, і є ця Його могутня виявитися потенційність. І недаремно кимось було сказано так мудро: «На Землі у Бога немає інших рук, крім наших».

Але ми забуваємо про це, прийнявши видимість своєї окремості як форми, як тіла за явність своєї відокремленості від Бога. Але ми відокремлені як форми і як тіла тільки "навмисно" - тому, що Вищому так потрібно ... і так цікаво.

Блукаючі частини «Я»

Розкидані скрізь як частини

Єдиного та Одного

Його незбагненною владою.

І ці мандрівники світів,

Добре знаючи свою цілість,

У тугій Матерії силах

Чи грають роль – свою окремість…?