Ми вже спочатку вільні

 Усі ми тут «проїздом». Ніхто нічого не зможе із собою забрати. Ми прийшли з порожніми руками, на самоті – також і підемо. Наш досвід (якщо це припускає Ваша думка) – єдине «реальне», і тому єдине цінне здобуття. Вірить людина в це, або не вірить – не має значення. Смерть тіла все одно неминуча, і тому ми вже, від початку вільні, від усіх «земних ігор». Робота, відносини, навчання, війна, мир, переживання, хвилювання, радості та страждання, пристрасті, захоплення, слава, успіх, упущення, втрати та набуття: все це вже сталося. Смерть уже забрала це все. Вона - неминуча, тому життя вже поглинене вічністю, хоч ми цього й не помічаємо. У кожного свій – індивідуальний кінець світу. Якщо Ви не відчуваєте і не вірите, це кінець. Якщо відчуваєте і вірите, значить, після «титрів» на чорному тлі продовжиться реальне життя. Деякі люди очікують кінець світу з усіма можливими катастрофами, як захоплююча пригода, яка позбавить їх усіх «несправедливостей» життя. Не треба мати сім п'ядей на лобі, щоб зрозуміти, як почне звертатися в порох подібного роду інфантильний погляд у разі реальних катастроф планетарного масштабу. Є загалом також думка, що так званий «кінець світу» буде номінальним. Відбудеться "мінімум" катастроф, а кінцем для багатьох людей стане своєрідний "перехід", пов'язаний зі зміною енергетичного поля планети. Кажуть, цей «перехід» витримає свідомість не кожного. І в цьому відношенні духовне зростання – знову ж таки найкраще, що ми можемо робити. І все ж таки слід визнати, надії на такий результат - утопічні. Світ у всьому світі завдяки «справедливій» смерті всіх «поганих» - лише чергові інфантильні ілюзії.