Нас дратує в людях те, що властиве нам самим

 1. Розумні люди кажуть, що нас дратує у людях те, що властиве нам самим. А точніше, те, що ми не хочемо приймати й визнавати. Тих характеристик характеру, яких у нас немає, в іншій людині можемо просто не помітити або поставимося до них байдуже.

2. Люди не виправдовують наші очікування. Чим ближче нам людина, що більш "своїм" ми її вважаємо, тим більше від неї вимагаємо. Але в нього свої цілі і устремління, і він не повинен, та й не може, зробити нас щасливими.

3. Нас часто дратують чужі успіхи. Це відбувається тому, що ми порівнюємо свої слабкі сторони із сильними сторонами інших людей. Цьому нас навчали батьки, вчителі – та все наше суспільство, в якому заохочується змагання, яке нетерпимо до помилок, яке начхати хотіло на індивідуальність та особисті схильності людини.

4. Ми з головою занурені в матеріальність, вважаємо цінними матеріальні речі, ті, за які віддаємо гроші (які так важко заробляти!) і не цінуємо справжні цінності — людські взаємини, те, що дістається нам безкоштовно.

Ми любимо речі та користуємося людьми. Тобто, за великим рахунком, ставимося до людей як до речей.

5. Ми не живемо сьогоденням, а мучаємося минулим і турбуємося про майбутнє. Як часто, замість того, щоб насолоджуватися радістю цього моменту, дарувати і приймати всю любов, повагу, вдячність, ми псуємо всю справу спогадами про нашу негативну реакцію на будь-які вчинки людини, або страхами про майбутнє, що нам цю любов і пошану не вдасться утримати.

6. Таке створене нами суспільство. І щоб змінити його, треба розпочати із себе. Тобто за все суспільство у відповіді кожен окремо і всі разом.

Звичайно, ви скажете: ну що може зробити одна людина?

Я особисто завжди ставлю собі таке запитання: "Якщо не я, то хто?"

Відповідальність – інша назва свободи.

Що з цього виходить:

1. Нелюбов і неприйняття себе породжує нелюбов оточуючих, тому що світ навколо це лише відображення світу всередині.

2. Негативні емоції (які є саме життя) розфарбовують всю нашу реальність у відповідні тони. Ми самі притягуємо так звану "чорну" смугу.

3. Роздратовано ми віддаємо свою силу. Тобто заявляємо Всесвіту, що ці люди можуть впливати на наше життя. І Всесвіт звичайно ж відповідає завжди те саме: "Слухаю і корюся" (фільм "Секрет").

Що з цим робити:

1. Пам'ятати, завжди пам'ятати, поки це не стане відчуватися усією істотою, що ми одне, що ми єдині. Що не можна перемогти за рахунок інших, але можна разом. Що кожна душа прийшла в цей світ для того, щоб вирішувати свої завдання, і ніхто нічого вам не винен.

2. Прийняти себе цілком, полюбити, перестати порівнювати себе коїться з іншими. Прийняти як свої переваги, так і свої недоліки, бо "у кожному темному куточку душі можуть бути скарби".

А коли ми приймемо і полюбимо себе, ми автоматично полюбимо та приймемо інших такими, якими вони є.

3. Взяти на себе відповідальність за всіх людей, яких ми притягуємо до свого життя. Кожна зустрінута нами людина показує нам нас, люди лише дзеркало наших стосунків зі світом.

4. Ми завжди вільні самі вибирати, як реагувати на поведінку іншої людини. Ми можемо не реагувати автоматично, рефлекторно (ображатись на образу чи радіти похвалі), а самі вибрати, створювати свої почуття, тобто бути креативними у цьому питанні.