Чудеса життя

 Жити чи не жити – ось у чому питання.

Нам, землянам, надзвичайно пощастило із планетою. Підходячи до питання - загальнокосмологічно, тобто в масштабі Всесвіту, і частноастрономічно - в масштабі Сонячної системи та найближчих зірок, і геологічно - в масштабі однієї відомої планети, ми могли б і повинні констатувати: наш світ є великою удачею для життя. Чому? Просто тому, що життя на Землі зародилося, воно має місце, воно йде! Життя на нашій планеті, у нашій галактиці, у нашій частині Всесвіту відбулося. А цього могло б (дуже дуже навіть могло б) і не бути!

Можна говорити про чотири масштабні чинники життя. 

Масштаб планетарний, малий універсум життя. Планети служать життю будинком. Вони — то лоно, родове місце, в затишних межах якого може виникнути і еволюціонувати живе.

Другий масштаб – зірковий. Важливість зірок очевидна: є джерелом енергії, необхідної для біологічної еволюції. Ще одна, але не менш значна і фундаментальна роль зірок полягає в тому, що вони утворюють важкі елементи, важчі за гелій: вуглець, кисень, кальцій та інші ядра, з яких складаються відомі нам форми життя.

Третій масштаб – галактичний. Галактики важливі не менше, а то й більше, ніж зірки, хоч це й не так очевидно. Без сполучного впливу галактик важкі елементи, вироблені зірками, — будівельні цеглинки, з яких складаються як планети, так і все, що на них може жити, — розвіялися-розвіялися б по всьому простору Всесвіту. Галактики з їх колосальними масами та сильним гравітаційним тяжінням утримують від розсіювання хімічно збагачений газ, що залишився після загибелі зірок. Згодом цей газ включається у будівництво майбутніх поколінь зірок, планет та біологічного життя. Гравітаційне тяжіння галактик забезпечує доступність важких елементів для наступних поколінь зірок та утворення кам'янистих планет типу нашої Землі.

Четвертий, останній рівень – світовий. Сам Всесвіт у різних масштабах повинен мати потрібні властивості, щоб дозволити виникнення та розвиток життя.

По-перше, еволюція нашої частини Всесвіту (або всього Всесвіту) — довга, досить тривала, щоб встигла сформуватися різноманітність-різноманітність об'єктів (у тому числі астрономічних) і змогла зародитися, оформитися та розвинутися біологічне життя. Тобто можна сказати, що місце, що підходить для життя, — повільно еволюціонуючий всесвіт. Можна стверджувати також і інше: швидкий всесвіт — неживий всесвіт.

По-друге, закони та умови нашої області Всесвіту досить складні, щоб була можливість утворення складних структур. І вони при цьому досить прості, щоби бути стійкими, стабільними — «повільними».

По-третє, властивості нашого Всесвіту загалом дозволяють забезпечити «хімію життя». Адже крім важких елементів на кшталт вуглецю та кисню, що синтезуються у зірках, дуже важливий (життєво важливий!) водень. Водень складає два із трьох атомів води - H2O. А вода, як відомо, це життя.

Наука говорить нам про можливість мультиверсу (множинності) різних світів. Якщо це справді так, то міг би виникнути і світ, де в результаті первинного синтезу ядер весь водень перетворився на гелій або навіть більш важкі елементи. І тоді нас би, звісно, там не було! Або Всесвіт міг розширитися так швидко, що протони та електрони так і не зустрілися б, щоб утворити атоми водню. Як би там не було, світ міг би закінчитися, так і не створивши атоми водню, що становлять молекули води, без якої не було б звичайного життя.