Зречення – це не вихід

 Кожне ваше зречення від чогось - це самообман. Самообман. Від чого ви відмовляєтесь? Що б це не було, ви навіки прив'язуєтесь до того, від чого зреклися. Один індійський гуру розповідав: «Коли я розмовляю з жінкою легкої поведінки, вона говорить лише про Бога. Каже, що її спосіб життя їй набрид, що вона хоче знайти Бога. А от коли до мене приходить католицький священик, він говорить лише про секс». Доводиться визнати: відмовляючись від чогось ви прив'язуєтесь до цього назавжди. Намагаючись щось побороти, ви ще міцніше ув'язуєте в цьому. Ваш опір обертається проти вас. Чим сильніше ви противитеся чомусь, тим сильніше воно до вас липне.

Вищесказане справедливо стосовно будь-якої ідеології, так само як і до всього іншого. Отже, треба «прийняти» своїх демонів, оскільки наш опір робить їх сильнішими. Ніхто вам цього не казав? Зрікаючись чогось, ви тільки посилюєте свою прихильність. Єдиний спосіб позбавитися того чи іншого явища - це дивитися ніби крізь нього. Не зрікайтеся – просто дивіться крізь нього. Розпізнайте справжню сутність тієї чи іншої речі, і вам не доведеться від неї відмовлятися; вона сама вислизне з рук. Але якщо ви цього не розумієте, якщо вас гіпнотизує думка про те, що без тієї чи іншої речі чи людини ви будете нещасливі, то, безперечно, ви зав'язли дуже глибоко. Бажаючий допомогти вам не повинен вдаватися до методів так званої моралі – не повинен змушувати вас чимось жертвувати, від чогось відмовлятися. Це марно. Ви все ще спите. Єдине, що від нього вимагається, це допомогти вам зрозуміти. Як тільки вам прийде розуміння, ви просто випустите з рук непотрібну річ. Можна сказати інакше: ви випустите з рук непотрібну річ, коли прокинетеся.