Процес самовдосконалення особистості

 Процес самовдосконалення особистості слід розглядати як складову процесу гуманізації всього суспільства

Наприкінці ХХ століття з боку влади почалося поглиблення уваги до проблем духовності суспільства та людини: усвідомлення того, що позитивна соціалізація особистості можлива лише у цивілізованому суспільстві. Шанс на успіх у глобалізованому світі перед нашою країною відкриває лише ефективну реалізацію її людського потенціалу.

 На жаль, становлення соціального, демократичного, правового суспільства відбувається стихійно, без необхідної орієнтації на ціннісні пріоритети; часте відсутність можливостей реалізації розумних ціннісних орієнтацій призводить до дезінтеграції духовних надбань молоді; неузгодженість систем виховання та освіти веде до анормального поєднання протилежних цінностей та тенденцій у суспільній свідомості; слабшає роль сімейства та освітніх закладів у процесі виховання молодого покоління.

 Очевидно, що техногенна цивілізація себе вичерпала і підхід раціоналізму до дійсності, що виступає її духовною основою, має у собі, поряд із творчим, безумовно, і руйнівний початок. Відстоюючи думку про те, що людина - ідеал коеволюції, тобто спільної еволюції людини з її навколишнім природним і соціальним середовищем, необхідно підготувати ґрунт для затвердження в сучасній науці гіпотези про нову еволюційну людину, здатну до самоорганізації, яка виступатиме не як самостійний механізм світоустрою , а як органічна цілісність із високими духовними цінностями та ідеалами.

 Таким чином, людська спільнота не може бути звільнена від законів та вимог, які становлять зміст та зміст окремих людських життів. У категоріях індивідуального духовного життя та індивідуальної етики слід розглядати і суспільні явища. Потрібно, щоб етика як наука "працювала" на людину, а вона стає дієвою тією мірою, якою вона набуває продовження у моральній активності тих, хто вивчає її.

 Саме тому процес самовдосконалення особистості слід розглядати як складову процесу гуманізації всього суспільства. На жаль, початок ХХI століття демонструє незначну кількість особистостей, здатних до самовдосконалення, тоді як кожна людина має потенціал, спрямованість якого має визначатися та керуватися державою та суспільством. Процес самовдосконалення особистості в сучасному суспільстві визначається об'єктивними передумовами (відсутність цілісної, стійкої, гуманістичної системи цінностей, яка стала б надбудовою загального функціонування суспільства, падіння рівня матеріально-економічного добробуту населення, соціальна нерівність та нестабільність, зменшення генофонду, підвищення рівня захворюваності та поширеності хвороб) та суб'єктивними факторами (відновлення виховної ролі сімейства у формуванні особистості, проблеми освітньої системи, засобів масової інформації тощо).