Покірність

 Чим старанніше ви працюєте, бажаючи змінитись, тим гірше вам стає. Чи означає це, що людині не завадить бути трохи пасивною? Безсумнівно, адже чим більше ви чините опір, тим сильнішим стає ваш противник. Очевидно, саме так слід тлумачити широко відомі слова Ісуса: «Ударив тебе правою щокою підстави і ліву». Боротьба лише зміцнює демонів. Так міг сказати якийсь східний мудрець. Якщо ж перейти на бік ворога, перемогти його виявляється не так уже й важко. Але як це зробити? Потрібно не боротися зі злом, а зрозуміти його: чи варто усвідомити справжню природу зла, і воно зникне. Як упоратися з мороком ночі? Звичайно, не кулаками. Мітла не вижене темряву з вашої спальні – потрібно ввімкнути світло. Чим більше ви хочете перемогти темряву, тим реальніше вона для вас стає і тим сильніше виснажуються ваші сили. Але якщо ви дозволите світові усвідомлення пролитися у вашу душу, в ту ж мить темрява зникне. Візьмемо той самий клаптик паперу, названий чеком на мільярд доларів. Ах, я мушу відмовитися від нього: у писанні сказано, що з ним я не зможу знайти життя вічне. Ви хочете, щоб на місце колишньої спраги прийшла нова - спрага духу? Раніше ви жили земними інтересами, тепер у вас з'являться духовні устремління - проте ваша сутність не зміниться; вона стане більш витонченою, з нею буде важче порозумітися. Зрікаючись чогось, ви ще більше прив'язуєтеся. А от якщо не зрікатися, а подивитися на паперовий уривок і сказати: «Ух ти, та це і не чек зовсім, а просто клаптик паперу», то й боротися виявляється нема з чим, і приводу для зречення ніякого не залишається.