Чи є безсмертна душа

 Зрозуміло, всі умовиводи актуальні лише тому випадку, якщо душа є і вона безсмертна. Якщо вважати, що існування та безсмертя душі – вигадки, то сенсу в житті, справді, немає. І шукати його марно. (Зокрема тому матеріалістична філософія, якщо бути їй вірним до кінця, призводить до порожнечі і розпачу, і нерідко підводить людину до серйозної кризи, до втрати сенсу життя).

Але чи багато хто серед тих, хто вважає, що душі немає, можуть, поклавши руку на серце, сказати, що впевнені в цьому на 100%? Чи багато хто на 100% впевнений, що життя людини кінчається зі смертю тіла, і після смерті немає нічого?

Навряд чи багато хто. А якщо Ви не впевнені на 100%, а впевнені, скажімо, на 99%, то залишається ще 1% ймовірності, що Ви помиляєтесь. Так, мало. Але чи це мало в тому випадку, коли йдеться про ваше життя? Коли на карту поставлено вашу долю у вічності? Адже якщо виявиться, що реальність не така, якою Ви собі її уявляли з 99%-вою впевненістю, а така, якою Ви залишали лише одновідсоткову ймовірність – то ваша доля абсолютно незавидна, якщо не сказати гірше.

У життєвих питаннях, наприклад, у питанні вкладення коштів ми по кілька разів перевіряємо і перевіряємо ще раз, чи все ми передбачили, чи не залишилося хоча б невеликої ймовірності, що банк (або інший партнер) ненадійний, що він може обдурити і сховатися з нашими грошима. І оскільки мала ймовірність програшу є завжди, то, дотримуючись порад досвідчених фінансистів, ми не вкладаємо всі гроші в один банк, а також страхуємо наші вклади, наші квартири, дачі тощо. – тому, що ми не хочемо залишитись біля розбитого корита. І це видається цілком розумним.

Але чому ж, коли йдеться про найдорожче, що маємо, – про наше життя – ми абсолютно безтурботні?

Ми навіть не намагаємося дізнатися щось про існування чи відсутність душі, про те, що буде з нами після смерті – адже на цю тему є не тільки теорії, а й факти, суто наукові дані, отримані сотнями вчених та десятками наукових центрів .

Але ми заздалегідь відкидаємо можливість існування і безсмертя душі, не перевіряючи і намагаючись зрозуміти. На відміну від суто життєвих ситуацій, ми поводимося абсолютно безрозсудно, не підстраховуючи себе нічим, ми ВСЕ, що маємо, ставимо на одну карту, і, що ще смішніше, ми абсолютно впевнені, що виграємо.

Крім того, вкрай нелогічно наступне: вірячи у відсутність життя після смерті, ми віримо у такі речі, які ми навіть не можемо собі уявити. Ми в такому разі віримо у порожнечу. Але хто з нас, навіть за певного зусилля, міг би уявити абсолютну порожнечу?

Здається, що чесна відповідь – ніхто. Виходить, мало того, що ми, як говорилося вище, ставимо все найдорожче на одну карту, так ми ще й вибір цієї карти робимо на основі сліпої віри в те, чого ми не можемо перевірити ані навіть просто уявити.

Один із улюблених аргументів атеїстів такий: безглуздо вірити в те, чого ніхто ніколи не бачив і що неможливо перевірити, тобто існування Бога, існування душі та її безсмертя. Але сама впевненість у тому, що життя після смерті немає, що смерть – це кінець всього, і життя тому не має сенсу, – чи це не віра? І хіба вона раціональніша і логічніша, ніж віра в Бога і існування душі? Скоріше навпаки. Хіба наявність горезвісної «порожнечі» можна перевірити?