Хобі у житті жінки

 У вас є хобі? Якщо відповідь позитивна, ви щаслива людина, якщо ні, то можете обов'язково стати нею. Адже наші захоплення допомагають робити життя не тільки просто цікавим, а й насиченим, барвистим. Існує безліч порад, як прожити своє життя цікаво для себе, гідно та задерикувато. Але з віком дедалі менше хочеться виконувати якісь процедури, психологічні тренінги.

 Простіше лежати на затишному дивані і подивитись черговий серіал, переживаючи за долю вигаданих героїв. А потім, через якийсь час, жахатися: а молодість то минула, а я так і не жила! Знайомо?

 Щоб цього не сталося, треба прагнути прожити кожен свій день якнайкраще. Не треба мучитися минулим. Що було, воно вже минуло, його не зміниш. І, якщо там нас щось розсердило, злякало, поранило, не треба на цьому зациклюватись і пережовувати знову і знову. Зараз у нас нова ситуація, маємо нові завдання, і ми маємо нові можливості. І загадувати на майбутнє теж не треба дуже старанно. Шукати треба приємне у сьогоднішньому дні. Треба так його розпланувати, щоб із величезним задоволенням прожити усі 24 години, смачно прожити. Треба відчувати, як минає життя: жодна мить не повернеться. І все, що нас оточує, треба доторкнутися, доторкнутися до нього, придивитись.

 Дуже бажано, щоб у вас було хобі. Саме воно, наше улюблене заняття, іноді допомагає відключитися від усього світу та розслабитись.

 Статистика підказує, що наші чоловіки найчастіше мають своє захоплення (рибалка, полювання, інтерес до спортивних видовищ). А ми, жінки, чомусь намагаємось усіма шляхами повернути їх з цього позитиву в нашу реальність: кухня, пелюшки, безгрошів'я. Все так. Це саме ті нагальні проблеми, які треба вирішувати тут і зараз, а й «острів відпочинку» має бути у кожного.

 І треба обов'язково і собі збудувати такий острівець, захопившись активно-пасивним відпочинком хоч на 15 хвилин. Тому що потім, по досягненню певного віку, коли виростуть діти, коли матеріальні турботи будуть вже зовсім не такі актуальні, потрібно заняття, яке спонукало б на бажання жити: вставати вранці з посмішкою, радіти вирішенню денних завдань, задоволено засипати ввечері. Це як біг на марафонській дистанції – будь-що дійти. А що далі? Нову дистанцію не подужати, а мета попереду має бути завжди. Ось і стане захоплення, придбане ще в дитинстві, або виявлене випадково, а то й просто вигадане, а потім яке залучило у свої мережі, основним стимулом життя.

 Не можна, щоб тільки сім'я була центром вашого всесвіту, хоча він і є основою основ. Адже не можна все своє життя присвятити лише дітям, чоловікові, онукам. Потрібно проживати миті і для себе. Але при цьому треба завжди бути у злагоді з собою та з навколишнім світом.

 І намагатися завжди бути затребуваною, але в міру, не забуваючи свої захоплення та інтереси.