Просторові характеристики

 Освіта та виховання людини відбуваються і відповідно структуруються у просторі та часі, що відповідно мають зовнішній та внутрішній виміри. Внутрішній вимір розкриває особливості формування просторового мислення дитини, сприйняття ним часу. Зовнішнє вимір - це розрізнення між просторами сімейства, школи, великої та малої батьківщини. Цивілізаційні злами, що відбулися наприкінці ХХ ст. і продовжуються зараз через створення інформаційних мереж та прискорення культурної глобалізації, сприяли ущільненню простору освіти та виховання.

 Цей простір має багаторівневу структуру. У ній треба відрізняти насамперед освітній мегапростір (на рівні світу), мезопростір (національний освітній простір) та освітній мікропростір (простір, де людина безпосередньо навчається та виховується). Наявність освітнього мега- та мезопростору (загальноцивілізаційний простір, простір освітньої євроінтеграції, навчальні процеси у віртуальних національних та наднаціональних навчальних закладах, дистанційне навчання тощо) може створювати ілюзію екстериторіальності освіти в інформаційному суспільстві. Але незважаючи на це, людина не втрачає свого буттєвого вкорінення, тому що в той же час освітні процеси відбуваються також і на рівні мікропростору, як того, що є (тут і зараз, мала батьківщина, батьківський дім, моя школа, мій університет), так і збереженого у пам'яті (під час стажування в інших країнах тощо).

 Просторові характеристики мають важливе значення для конструювання педагогічної реальності, яка може бути як дійсною, так і можливою, для знаходження людиною свого місця у світі навчання. Світ навчання, як зазначають більшість представників філософсько-педагогічної антропології, є відносно розділеним світом. Архітектоніка такого поділу було закладено ще за часів становлення парадигми Нового часу. З простором тісно пов'язаний час.