Життя без брехні

 Хоч раз у житті, але кожен із нас запитував «а що ж я хочу насправді», і навряд чи хтось відразу знаходив відповідь. Деколи так складно зрозуміти самого себе. Свої власні бажання обертаються для нас глибокою таємницею, яку десь у нетрях душі ми намагаємося знайти, але як це зробити? Ви помічали, що у певній ситуації та з певними людьми мозок видає тисячі комбінацій, але жодної справжньої? Ви десь щось прикрашаєте, десь щось не домовляєтесь, щось взагалі приховуєте від сторонніх очей, а потім всіляко оберігаєте свою таємницю. Немає жодної людини на планеті, яка хоч раз когось не обдурила. Це часто відбувається просто не свідомо.

 Згадайте, як в одному з оповідань Л. Толстого «Кісточка» дитина намагалася приховати правду від батьків про з'їдену сливу. Він боявся. Боявся покарання за сказаною правдою. Брехня, у розумінні кожної людини, різна. В іншому, як і правда. Хтось вважає брехнею не домовлені факти, а хтось просто не погоджується з думкою іншої людини, і вважає це брехнею.

 Та й мотивація для брехні у кожного своя. Хтось вибудовує грандіозні комбінації брехні для шахрайства, а хтось це просто погана звичка. Хтось хоче виглядати в очах оточуючих у більш привабливому світлі, ніж він є насправді. Якщо людина раз сказала не правду, потім дуже складно зупинитися, тому що істина виглядає куди скупіше, ніж прикрашена ситуація. Але коли цей механізм запущений при слухачах, гальмувати стає просто небезпечно. Люди можуть відвернутися, підняти на сміх або покалічити. Щоб цього уникнути, доводиться викручуватися, подібно до 5-ти метрового пітона, що душить свою жертву, і нічого не забути. Завжди тримати на видному місці тільки тобі те, що ти сказав. Після цього життя часто перетворюється на страх, загалом, який згодом і видає те, що так старанно ховалося. Людина боїться, а отже, вона напружена. Нерви не витримують, і людина починає злитися.

 А чи не простіше бути чесним? Насамперед чесним із самим собою. Насолоджуватися життям, куштувати все, що воно підносить, і при цьому залишатися справжнім. Варто просто задумати «хто я» і чого хочу, так одразу потрапляєш у глухий кут незрозумілих думок. Ось тут ніби я хочу бути з цією людиною, трохи пізніше я приміряю до себе інший варіант. А ось саме зараз я хочу полетіти у Таїланді, чи стати знаменитим письменником. Тільки парадокс: щоб хоч щось здійснилося з наших бажань, просто сидіти і бажати це - цього мало. Потрібно обов'язково діяти. Вживати якихось спроб, щось вчити, читати, працювати. І, тільки після якихось дій, «мертва точка» зрушить з місця. Для цього зовсім не доведеться брехати. Просто треба бути чесним хоча б самим із собою. Розуміти чого хочеш і напевно знати, що можеш зробити насправді – це зовсім різні речі. Але все-таки варто зрозуміти те, що, крім власної думки, є погляд з боку.

 Є критика, яку уникати просто не можна. Вона допомагає знайти своє «я», хоч і часто неприємно ріже слух та свідомість. Зовсім не обов'язково слухати і дотримуватися поради кожного, можна просто вислухати, витягти істину. Порівняти з оригіналом, а вже потім діяти. Намагатися жити чесно. І не брехати… Не брехати самому собі. Не варто боятися сказати людині правду. Не треба думати про те, яка буде реакція. Думати він уміє і сам, а ось чи вмієш сказати правду? Не прикрасити райдужно картинку, а сказати справжнісіньку правду. Хоча, по суті, що таке «правда»? У розумінні індивідуальної людини, як я вже й говорила раніше, вона своя. Вона така, якою її не бачить ніхто. Доводити собі, що можеш стояти на руках, коли їх немає – просто безглуздо. Але людський розум припускає і таке.

 Не варто шукати обхідні шляхи. Скажи слово в слово, дію на дію. Не бійся відстояти власну думку. Не бійся помилятися.

 Будь-який досвід, навіть найсумніший – теж досвід. Знайди в собі ту саму ниточку, яка якраз і відповідає за потоки зайвої, брехливої ​​інформації, і просто вирви її зі свого розуму. Просто потім це буде запізнілим рішенням. Вмій зупинитися сьогодні. Ані потім, ані вчора, ані завтра. Тільки сьогодні. Брехня – це теж свого роду наркоманія. І тут не можна однозначно сказати, що вона не шкодить здоров'ю. Жити за шаблоном теж не варто.

 Минуле більше не належить нам. Не варто гортати сторінки тому, воно було, воно забуте. Про найкраще з минулого нам нагадають фотографії. Майбутнє нам невідоме. Не варто його боятися. Паніка поганий порадник. Страх – кровопивця. Живи тепер, не бійся себе. Не бійся своїх думок, як я їх боюся. І може тоді, тобі вдасться зірватися з місця, і знайти власне «я», чого саме зараз я і прагну.