Песимізм – реалізм – оптимізм

 Йтиметься про людей з різним сприйняттям світу. Умовно ми поділяємо людей на три групи: песимісти – ті, хто сприймає світ у темних тонах, реалісти – ті, хто об'єктивно дивиться на речі, та оптимісти – ті, хто завжди може побачити щось добре.

Люди з різним світовідчуттям по-різному оцінюють одну й ту саму подію. Наприклад, ці люди запізнилися до початку театральної вистави. Оптиміст у такій ситуації не зневіриться і спробує всіма способами пробратися на балкон, щоб стоячи подивитися першу дію. Реаліст спробує себе втішити тим, що перша дія завжди нецікава, і проведе цей час у буфеті. Песиміст подумає, що йому, як завжди, не пощастило, і вирушить додому. Три типи людей припускають три способи спілкування з ними.

Спілкування з оптимістами завжди приємне. Вони, як правило, налаштовані позитивно і завжди діляться з своїми емоціями. Розмовляти з ними можна на будь-які теми: вони в будь-якій, навіть найгіршій ситуації знайдуть щось позитивне. Оптимісти – це дуже відкриті та життєрадісні люди, але іноді їхній стан вічного задоволення набридає, здається занадто одноманітним. Ви можете відчути, що вкотре переглядаєте банальний голлівудський фільм зі стандартним хепі-ендом. Вам навряд чи вдасться чимось серйозно засмутити вашого співрозмовника. Такі люди не дуже добре вміють співчувати та висловлювати співчуття.

Реалісти живуть у реальному світі і сприймають усі його недоліки та переваги. Вони цілком адекватно реагують на зміни у їхньому житті: якщо відбувається щось радісне – вони веселяться, якщо сумне – вони сумують. Спілкування з ними досить різноманітне та цікаве. У цих людей добре розвинена інтелектуальна сфера: вони схильні до аналізу фактів та подій і від вас чекають на те саме. На них більше враження справить ваша спокійна та розважлива мова, ніж ваші первинні та необґрунтовані емоції.

Песимісти – це, як правило, слабкі натури, яким вічно не щастить не тому, що вони бездарні, безталанні та невдахи, а тому, що вони дуже невпевнені в собі, надто боязкі, щоб розкритися та проявити себе. Вони вважають, що навколишній світ налаштований проти них, тому вони завжди опиняються на останньому місці. У розмові вони часто скаржаться, «канючать», плачуть, нарікають на те, що їм завжди не щастить. У спілкуванні з ними треба намагатися підбадьорити їх, постійно доводити їм, що вони можуть змінити своє життя та ставлення до нього, якщо захочуть. Постійна підтримка та заспокоєння вимагають від вас великих зусиль.