Порада іншому – користь чи шкода?

 Є негласне правило — давати пораду лише тоді, коли в тебе її попросять. Причому не як настанова на кшталт: "Ти - безмозкий, все те за тебе треба думати чи вирішувати". Приниження людини не поправить ситуацію. Гірше того, зведе нанівець усі його прагнення вирішити проблему. Набагато важче (але правильніше) зробити так, щоб у розмові навести людину на відповідь, яку вона вважає кращою для себе. Скільки з людьми спілкуєшся і на практиці бачиш, що не стільки порада потрібна людині, скільки уважний слухач, який уважатиме без оцінки та критики. Тоді людина розкривається сама. І, еврика! Відповідь як би сама знаходиться або лежить на поверхні.

Всі відповіді є в нас самих, тільки ми завжди поспішаємо, не бажаємо прислухатися до себе. Набагато зручніше і швидше отримати готову чужу відповідь. Але ж він дано людиною, яка напевно прожила своє життя і ситуацію, зі своїми тарганами або кращими сторонами. Він бачив все на власні очі. На всі 100% неможливо влізти в чужу шкуру та відчути все на повну котушку. Якби так було, то люди перестали б засуджувати одне одного та ображатись, маніпулювати один одним. Тому що це боляче, неприємно.

І той, хто лізе з порадами типу "ось я б на твоєму місці...", то просто сам не в змозі навести лад у своєму житті і, щоб не помічати цього, переключає свою увагу на проблеми інших людей. Адже так він виглядає набагато компетентнішим, респектабельнішим. А насправді просто не бажає змінюватись.

Адже той, хто вирішує проблеми та ситуації, знає, як воно важко дається часом і як це часом непросто — зробити той чи інший вибір, зважитися на щось чи просто поміняти у чомусь себе. Така людина знає, скільки разів вона падала і вставала знову, ще й ще... багато разів, поки нарешті зрозуміє, як саме треба їй вчинити.

Тому, перш ніж давати пораду, подумайте про те, чи просили її у вас? Якщо так, то зважте кожне слово і кажіть не від бажання блиснути ерудицією, а саме від серця — із наміром полегшити стан запитувача. Не беріть за нього на себе тягар відповідальності і не поспішайте підказувати. Просто дайте людині можливість і допоможіть знайти потрібний напрямок. А відповідь і сам знайде. Не чекайте подяки за свою пораду – дали та забули. Вважає за потрібне людина — прислухається до ваших слів, а ні — значить, вона поки що без потреби. Можливо, він згадає про нього трохи згодом, коли буде готовий його прийняти.